Символіка та історія

Символіка та історія

Гімн

Рушаймо до світла під прапором синім
Безмежних просторих небес,
І душі й серця віддамо Батьківщині,
Щоб дух її гордий воскрес!
Лунає над Россю немеркнуча слава
І велич могутніх князів,
Добром розквітає земля Ярослава,
Освячена дзвоном віків!

Приспів

Хай буде щасливою в нас дітвора
І попит до знань не згасає,
І школа 15 в місті добра
Добром і любов’ю хай сяє!
Хай повниться сад навесні голосами,
Де юність плечем до плеча,
Нехай не згасає у світлому храмі
Свята освітянська свіча!

Як жайвори в небо до щедрого сонця,
Малеча в подвір,ї летить,
До пізнього вечора сяють віконця
І матінка-школа не спить!

Приспів

Хай потяги сонячні ранками линуть
На сяйво ясної зорі,
Хай квітне до храму священна стежина,
Якою спішать школярі!
Дзвінок стоголосий лунає заклично,
Як радісний спів солов,я!
Хай квітне садами дзвінке Залізничне
І школа кохана моя!

музика А. Кульчицького,
слова В. Дідківського

Історія закладу

Історія закладу незвичайна і дуже цікава.

До нової білокамінної красуні-школи, що на вулиці Польовій, 70, поспішає гамірливе школярство, яке за довгі літні місяці відпочило, набралося сил і нетерпляче чекає першого дзвоника, щоб знову вирушити в довге щорічне плавання океанами знань.

У цю нелегку подорож їх поведуть за собою зовсім молоді та досвідчені вчителі.

Цього дня повільною ходою прямують до школи вчителі-ветерани Коваленко Галина Петрівна, Артемова Марія Іванівна, Андрієвська Раїса Миколаївна, Прокопенко Надія Тодосівна.

І зринають в пам’яті ті незабутні дні, коли вони поспішали до школи, молоді, схвильовані, повні бажань передати всі свої знання допитливим серцям, сіяти в юних душах розумне, добре, вічне.

Роки становлення школи. 1958-1980 р.р.

Перший дзвінок пролунав тут восени 1958 року. Нова школа, триповерхова красуня з червоної цегли, зустрічала своїх перших школярів за адресою по вул. Калініна, 20. Спочатку вона була восьмирічною школою №25 залізничної станції №25. Першим директором був Мішта Василь Петрович, а першим завучем – Григоренко Іван Тихонович.

У 1960 році школу №25 згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 24.10.1960 року перейменували у восьмирічну школу №15 м.Білої Церкви. Цього ж року директором став Кузьменко Олександр Гордійович. Слідом за ним директором було призначено Голяка Вадима Петровича, а завучем на багато років стала Андрієвська Раїса Миколаївна.

В 1963 році директором було призначено Дем’яненко Вінцентину Альбінівну. На той час школа була ще 8-річною. Але з роками кількість дітей зростала і вирішено було добудувати приміщення школи. Так з’явилося ще 12 класних кімнат.

1969 року навчальний заклад став середньою школою №15.

1972 року на посаду директора школи було призначено Слободенюка Миколу Тимофійовича, котрий у своїх спогадах записав: “Я працював директором школи №15 з 25 жовтня 1972 року по 1 липня 1981 року. За період моєї роботи в школі було створено навчальну базу (обладнано кабінети, побудовано тир), створено Ленінську кімнату, на належному рівні було поставлено пошукову роботу, зібрано багато матеріалів, що лягли в основу відкриття музею М.І.Калініна.

Наша школа в 1980-1984 р.р.

Учні школи часто були на екскурсіях в різних куточках СРСР. Організатором цієї роботи була Галина Петрівна Коваленко, яка була ініціатором незабутніх подорожей по місцях бойової і трудової слави.

У той період особлива увага надавалась соціалістичному змаганню по підготовці шкіл до нового навчального року.

Школа №15 неодноразово виходила переможцем в цих змаганнях а в 1980 році отримала перехідний Червоний прапор за виборене 1 місце. У школі працював дружний і злагоджений колектив педагогів, більшість з них були значно старшими за віком від мене, проте мої вказівки і розпорядження вони виконували завжди, за що їм я вдячний і тепер”.

З 1981 року директором школи №15 стала Коваленко Галина Петрівна, яка 24 роки свого життя віддала рідній школі. Свій трудовий шлях в середній школі №15 Галина Петрівна почала в 1963 році вчителем географії, потім працювала організатором позакласної роботи, заступником директора з навчально-виховної роботи і, нарешті, з 1981 року по 1987 рік – директором школи.

Згадує Галина Петрівна Коваленко: “Я пропрацювала в цій школі 24 роки і в мене залишилися найкращі і дорогі спогади про педагогічний та учнівський колективи. Колектив вчителів був дружний, міцний, згуртований, професійний. Приємно згадати таких вчителів-ветеранів як Андрієвську Р.М., Артюшенко Г.І., Артемову М.І., Бойко Г.А, Крившук О.І., Матлан Г.І., Прохоренко Р.О., Штольца П.В., Прокопенко Н.Т., Цапенко З.О., Зіолковську М.З., Борисову З.І., Шпортко О.П., Кудіну Р.Г., – нині заслуженого вчителя України, представника Золотого фонду міста, Слободенюка М.Т., (нині директора середньої школи №6)

Гідною зміною їм стали молоді вчителі Музичук Л.Ф., Полюхович Г.М., Огир В.М., Лоць Г.К., Студент Л.І., Яременко О.І., Миколюк І.І., Соболь Л.М. і багато інших, з якими доводилося працювати, поділяти радість, успіхи і невдачі, прикрощі в роботі.

Незабутні й ті дні, коли я ще молодою вчителькою очолювала туристично-краєзнавчу роботу в школі. Учні школи вирушали в походи різним краєм, тобто йшли шляхами Білоцерківщини, зустрічалися з передовиками сільського господарства. Всі записи, зустрічі оформлялися і представлялися на туристично-краєзнавчих змаганнях. Робота велася не тільки туристами-краєзнавцями, але й всіма класами школи.

На міських туристичних змаганнях учні школи займали призові місця, нагороджувалися грамотами, подарунками. Учні-краєзнавці не тільки вивчали свій край, але й пройшли по місцях бойової, партизанської, трудової Слави Радянського Союзу, побували в містах-героях Одесі, Москві, Ленінграді, Мінську, Бресті, Краснодоні, Полтаві.

В зв’язку з тим, що школа розташована на вулиці Калініна, колектив школи добивався присвоєння їй звання ім.М.І. Калініна. Туристи-краєзнавці побували на батьківщині М.І.Калініна в селі В.Троїця Калінінської області, а також в місті Калінін, де відвідали школу імені М.Калініна.

В нашій школі був створений музей М.І. Калініна, який очолювала вчителька англійської мови Артемова М.І. Звичайно, в цій справі були свої ентузіасти – учні, які весь свій вільний час віддавали заняттям туризмом, пошуковій роботі.

Це Линник Сергій, Лавченко Катерина, Лютий Леонід, Орлова Лариса, Орлова Людмила, Титаренко Антоніна, Ярмола Ніна, Губенко Катерина, Лисенко Анатолій, Усенко Петро, Добровольський Володимир, Макаров Володимир та інші. Вони любили свою школу, свою Батьківщину, свій край і нехай їхні діти і онуки наслідують їх”.

На жаль, приміщення школи з часом перестало відповідати всім вимогам навчально-виховної роботи. В школі, де нараховувалося 1200 учнів не було актового залу, де можна було на належному рівні проводити виховну і позакласну роботу, тому для цього використовувалися коридори школи. Не вистачало класних кімнат, хоча школа  працювала в 2 зміни. Не було їдальні, спортивний зал не відповідав санітарно-гігієнічним нормам, тому що був розміщений у напівпідвальному приміщенні.

Навчання в роки перебудови. 1985-1993 р.р.

Негативним явищем було те, що школа була розташована поруч з територією установи 35/45.

Таке сусідство мало негативний вплив на поведінку і виховання дітей школи. Тому в 1984 році з ініціативи директора школи Коваленко Г.П. при підтримці шкільного батьківського комітету, зокрема секретаря батьківського комітету В’ячеслави Францівни Гріневич, було відправлено лист в ЦК КПУ, в якому було прохання допомогти у вирішенні цих проблем, а саме збудувати нову школу, що б відповідала всім вимогам навчального закладу.

Розпочалася кропітка робота по виготовленню проектної документації, а згодом і будівництва нового приміщення школи. Естафету будівництва  прийняла новопризначений директор школи Матущенко Тетяна Антонівна, котра очолювала школу з 1987 року по 1992 рік.

Велику увагу приділяв новобудові міський голова Шуліпа Г.М. та члени міськвиконкому – Мельничук В.І., Гламазда В.М., Осауленко В.І.

Гроші на меблі та обладнання були виділені міськвиконкомом, на комп’ютерний клас – Міністерством освіти.

До червня 1992 року було завезено 95% обладнання та унаочнення.

Одночасно було виготовлено документацію на реконструкцію старого приміщення школи № 15 по вулиці Калініна, 20.

Шкільне життя також не стояло на місці. Із змінами в суспільстві починають змінюватись, удосконалюватись зміст і форми навчально-виховного процесу школи.

Це і демократизація навчально-виховного процесу, і впровадження передового педагогічного досвіду, і використання ефективних форм навчання і виховання, розвиток пізнавальних здібностей школярів.

У 1992 році роботу школи очолила енергійна, ініціативна жінка, педагог за освітою і покликанням, Клокар Наталія Іванівна, яка розуміла, що освіта XXI століття повинна базуватися на цілісності розвитку в особистості розуму, творчих здібностей, духу соціальної відповідальності.

В жовтні 1993 року учнівський та педагогічний колективи школи продовжили свою роботу за адресою вул. Польова, 70  вже в новому, сучасному, комфортному приміщенні, що дало можливість не тільки організувати навчальний процес в одну зміну, а й забезпечити умови для дозвілля учнів у межах мікрорайону.

Створюється танцювальний колектив “Колорит” (кер. Рогачова О.С.); хорова студія (кер. Бондаренко С.); студія Петриківського розпису (кер. Проценко Л.В.); гуртки декоративно-прикладного мистецтва, “Фотонатураліст”, турисько-краєзнавчий та комп’ютерної грамотності. Активно діє літературна студія “Пролісок”.

Це дало змогу охопити позанавчальною гуртковою роботою значну частину учнів школи.

В цей період школа укладає угоди про співпрацю з лабораторією педагогічної освіти Інституту педагогіки та психології професійної освіти АПН України; лабораторією навчання і виховання молодших школярів Інституту педагогіки АПН України; Міжнародним фондом “Відродження” (робота в програмі “Step by step”, яка є єдиною програмою для дітей та батьків); Французьким культурним Центром посольства Франції в Україні; Білоцерківським Державним аграрним університетом; Білоцерківським медичним та педагогічним училищами,  школою мистецтв №5, спортивною школою №2, комітетом з фізичної культури та спорту виконкому міської ради та міським шаховим клубом, Київською обласною станцією юних натуралістів.

За запитами школярів та їх батьків були відкриті профільні класи: гуманітарний, хіміко-біологічний, медичний, виробничого навчання та профільні групи з вивченням іноземних мов, математики.

Навчання в роки перебудови. 1994-2001 р.р.

З 1994 року було започатковано фундаментальний соціально-психологічний експеримент з теми “Школа розуміння”, сутність якого полягала в максимальній реалізації позитивного потенціалу вчителя та учня в розумовому, соціальному та духовному розвитку.

Педагогічний колектив змістовно й результативно працював над вирішенням проблеми “Оновлення навчально-виховного процесу школи через підвищення педагогічної майстерності колективу шляхом оволодіння інноваційними освітніми технологіями”.

Для керівництва науково-методичною роботою було створено науково-методичну раду, до складу якої входив Краснер Л.В.

Наукове консультування здійснювали доктор педагогічниих наук, академік АПН України, професор Ничкало Н.Г., доктор психологічних наук, професор Семиченко В.А.

Науково-методична рада школи працювала над удосконаленням внутрішньошкільної системи післядипломної освіти педпрацівників та реалізацією наступних етапів програми підготовки вчителя до інноваційної діяльності, яка передбачала системне проведення навчальних занять з педпрацівниками з питань психологізації навчально-виховного процесу інтеграції навчання, різнорівневого контролю та оцінювання діяльності вчителів та учнів школи.

З метою популяризації та пропаганди результатів дослідно-експериментальної роботи педагогічні працівники школи брали участь у науково-практичних конференціях, семінарах різних рівнів, висвітлювали питання закладу в пресі, оприлюднюючи досягнення  та знахідки педагогічного колективу, проводили всеукраїнські,  обласні, міські семінари, відкриті навчальні заняття, готували повідомлення на секційні заняття з предметів різних профілів, видали методичні посібники “Школа у творчому пошуку” з основних навчальних дисциплін, де висвітлені результати експерименту школи з підготовки вчителя до інноваційної діяльності в умовах психологізації навчально-виховного процесу, втілення у шкільну практику педагогіки особистості, зокрема через проблемно-модульну технологію навчання.

З 1997 року школа перейшла до нового етапу експериментальної діяльності, що передбачав створення психодіагностичної методики особистісного розуміння. Це знайшло своє творче продовження у роботі над новою науково-методичною проблемою: “Особистісно – орієнтована модель школи: сприяння розвитку всіх здібностей,  фізичних і моральних якостей дитини”.

З 1999 року керівництво школою здійснює Слободянюк Н.Г., старший вчитель, відмінник освіти України, педагог з багаторічним досвідом роботи, яка шість років працювала заступником директора  з навчально-виховної роботи цієї ж школи. Наталія Григорівна продовжила роботу співробітництва з вищими навчальними закладами та роботу по впровадженню інноваційних технологій навчання та виховання. За її ініціативою вже понад п’ять років в центрі уваги – робота в Програмі “Крок за кроком” Всеукраїнського фонду “Відродження”.

Директор школи, як далекоглядний мудрий педагог, розуміє, що одна з альтернативних до існуючих нині – Програма “Крок за кроком” є унікальною розробкою для дітей та їх родин, дає можливість відкрити в кожній дитині творця, поставити її на шлях творчої праці.

Педагоги школи неодноразово брали участь у міжнародних семінарах та тренінгах.

Сьогодні школа має статус Тренінгового Центру Всеукраїнського фонду “Крок за кроком”, співпрацює з німецьким культурним центром, який знаходиться в Гете-інституті міста Києва, основним завданням якого є підтримка та сприяння викладанню німецької мови в Україні.

З 2000 року навчальний освітній заклад є творчою лабораторією Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з проблеми “Особистісно орієнтоване навчання та виховання” та базовою школою з навчальних предметів: біологія, історія, правознавство, українська мова та література, фізика, початкова освіта та управління освітою.

З 2001 року частина учнів 10-х класів стали студентами заочного відділення економіко-правового технікуму Білоцерківської філії Міжрегіональної академії управління персоналом, що розпочав свою роботу на базі школи.

Виконуючи основні завдання Концепції громадянського виховання – формування особистості, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення зв’язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянської відповідальності, готовність до компетентної участі у житті суспільства, виховання толерантності, поваги до загальнолюдських та демократичних цінностей, була визначена програма позанавчальної діяльності школи: від людини освіченої до людини культури. З цією метою в школі створені системи позанавчальної діяльності, сприятливі умови для розвитку загальних та спеціальних нахилів, здібностей та інтересів учнів всіх вікових категорій, організована робота по вивченню спрямованості інтересів.

1994-2001 р.р.

Сучасність. 2016-2021 р.р.

Перейти до вмісту