Афганістан мій біль, моя пекуча пам’ять

15 лютого 2019 року відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 30-ту річницю виведення військ з Афганістану. Ця війна тривала довше, ніж Друга світова. Молоді хлопці, яких призвали служити в армію, потрапили на «чужу» війну, жорстоку, немилосердну. Проте, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, захищають тих, хто цього потребує.

Історики вивчають факти тих воєнних дій, підраховуючи втрати, роблячи висновки. А учасники афганської війни, проявляючи зразки мужності і самопожертви, пізнавали її гірку науку. Вчились цінувати мир та життя. Зараз багато написано книг, статей, спогадів учасників і очевидців тих подій.

13 лютого працівники книгозбірні №3 для учнів 9-10 класів БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» підготували годину-спомин «Афганістан мій біль, моя пекуча пам’ять», на яку запросили Кузьміна Сергія Валерійовича – воїна-інтернаціоналіста, учасника АТО, захисника Донецького аеропорту з позивним «Душман», який і нині служить старшим сержантом полку особливого призначення «Миротворець». Він розповів присутнім про Афганістан, про військове братерство, про те, як в умовах війни міцніли характери хлопців.

Розповідь про бойові шляхи, полеглих побратимів, солдатську дружбу, про людину на війні не змогли залишити байдужими нікого, викликали живу зацікавленість. Зустріч перетворилася в діалог поколінь. Юнь мало що знає про те, що було в Афганістані, та і то лише з книг та фільмів.

Тому дуже важливо, щоб молодь знала, як можна зберегти в собі людину в іноді надлюдських умовах. Старшокласники були активними, небайдужими, вдумливими, прослухали коментований огляд матеріалів, представлених на книжковій виставці. Це спогади воїнів-афганців про проблеми фізичної та моральної реабілітації, поеми, вірші, присвячені подіям афганської війни, розповіді про те, що людина робить на війні і що війна робить з людиною.

Ще досі тим, хто пройшов крізь афганське пекло, сниться як горіли небо і земля, нестача води і гарячий пісок навкруги, гори, якими не пройти.

Це сторінка в історії нашої країни не може бути викреслена і забута. Афганська війна потребує осмислення. Тому нехай пам’ять пророкує: Як було? Що було? І чи правильно. А для тих, хто воював в Афганістані, вона залишиться обпиленою юністю і спогадом про справжню чоловічу дружбу.

Ми ставили собі за мету розширити знання учнів про історичні події афганської війни, викликати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, розповісти про земляків, що загинули там і віддати данину пам’яті полеглим і всім, хто причетний до героїчної і трагічної «чужої» афганської війни.